Управління освіти м.Рівне
Інфоцентр управління освіти
Матеріали вчителям та учням
Поради практичного психолога
Маленький агресор: 9 відповідей вихователю
Січень 4, 2019 | 
Автор Агресивних дітей видно неозброєним оком. Вони провокують конфлікти, б’ють і кусають однолітків, викрикують образливі слова. Агресивна дитина у групі — глобальна проблема для вихователя, адже впоратися з нею нелегко. А якщо у групі троє, четверо чи п’ятеро агресивних дітей… Що порадити вихователеві, аби «вижити» у такому дитячому середовищі?
Уявні друзі дитини: 8 запитань, які найбільше хвилюють батьків
Часто дорослі дізнаються про уявних друзів дитини ненароком, коли вона починає розмовляти з кимось у порожній кімнаті, бере зайве печиво і сама ним не ласує або промовляється про свого уявного приятеля. Зазвичай така поведінка дитини непокоїть батьків. Однак чи справді невидимий друг — негативне явище?
Аби емоції не накривали дитину
- Контролюйте, що дитина дивиться по телебаченню, у кіно, чи можуть теле- та кінообрази потенційно вивести її з рівноваги.
Для дошкільника грань між фантазією і реальністю хитка і рухлива. Вигаданий образ може налякати дитину так само, як і реальна подія.
Прийняти дитину як особистість
- Пояснюйте дитині, чого від неї хочуть дорослі у доступній для неї формі. Говоріть з нею щиро, відверто, роз’яснюйте ситуації. Не обманюйте дитину тільки тому, що вона ще мала, а відтак, не в змозі зрозуміти чогось.
Правила взаємодії з дитиною
- Ціннісні орієнтації як психологічний феномен покликані виконувати функції регуляції усвідомленої поведінки дитини в соціумі. Утім, щоб такі функції були сповна реалізовані, важлива цілеспрямована підтримка дитячої особистості з боку батьків.
Аби адаптація була легкою
- Розкажіть дитині про своє дитинство й особливо про те, як уперше прийшли до дитячого садка, як ви почувалися в той момент, коли переступили поріг групового приміщення. Дитина пам’ятатиме про ваш досвід і знатиме, що ви теж пройшли це випробування. Читати далі »
Як створити безпечні психологічні умови зростання дитини
- Встановіть довірчі відкриті взаємини, розширте особистісно орієнтовані форми контакту, за яких діти перебувають у центрі уваги співрозмовника. Розвивайте власну емоційну чутливість до різних емоційних станів дитини. Відмовтеся від авторитарного стилю спілкування.
Аби дитина не боялася
- Не соромте і не засуджуйте дитину, якщо вона чогось боїться. Не порівнюйте її з іншими, «сміливими», дітьми. Не змушуйте перебороти свій страх. Покажіть дитині, що ви її розумієте, приймаєте і любите такою, якою вона є.
Я, моя сім’я і світ навколо
Основні запитання, які допоможуть батькам якнайліпше підготувати дитину до співбесіди в школі
Я сам
Батькам варто впевнитися, що дитина знає:
- своє повне ім’я та дату народження;
- домашню адресу і телефон.
Майбутній першокласник має вміти виразно та зрозуміло розповісти про:
- свої захоплення й улюблені заняття;
- симпатії та антипатії;
- друзів із дитячого садка та подвір’я;
- розпорядок дня тощо.
Окрім того, у дитини до шести років має бути чітко сформоване уявлення про своє тіло:
- назви частин тіла;
- їхні функції (хоча б у загальних рисах).
Моя сім’я
Звичайно, до 1-го класу дитина вже знає, хто входить до складу її сім’ї. Проте її можуть розпитувати про вік та професію її родичів. При цьому в дошкільників виникають найбільші труднощі. Діти часто насилу уявляють собі, де працюють їхні батьки, а тим паче рідко розуміють, чим вони займаються у загадковому «офісі». Тому батькам слід детально розповісти про свою роботу:
— як правильно називається професія мами/ тата;
— як називається місце роботи мами/тата;
— у чому полягають службові обов’язки мами/ тата.
Якщо це можливо, бажано привести дитину до себе на роботу — так їй легше буде все зрозуміти. Якщо такої можливості немає, варто показати їй відповідні фотографії, розказати, чим займаються батьки та інші працівники.
Іноді запитання вчителів пов’язані з родинними зв’язками:
— Ким ти доводишся бабусі?
— А тато мамі?
— А тато дідусеві?
Щоб розібратися в хитросплетіннях сімейних стосунків, можна намалювати маленьке генеалогічне дерево, наклеїти на нього фотографії родичів та підписати, хто кому і ким доводиться.
Також слід упевнити майбутнього першокласника, що йдеться лише про кровну спорідненість. Тому навіть якщо дитина справедливо вважає улюбленого лабрадора повноправним членом сім’ї, не варто говорити про це всерйоз.
Світ навколо мене
Ерудиція сучасних дошкільників значно відрізняється від світогляду їхніх однолітків 20-30 років тому. Цьому, зокрема, сприяють дитячі енциклопедії, розвивальні телепрограми та інтернет. Але нерідко шестирічну дитину, яка впевнено розмірковує про різновиди доісторичної фауни та чорні діри, може загнати у глухий кут найпростіше запитання про ознаки змін пір року або про назву сусідньої річки. Однак саме базові уявлення про світ, розуміння причинно-наслідкових зв’язків між найпростішими природними явищами становлять той базис знань, на які опирається вчитель, коли планує навчальний процес у першому класі.
Уявлення про простір
Майбутній школяр має знати:
- як називається місто (село) і країна, де він проживає;
- які природні об’єкти розміщені поруч (ліси, парки, водойми, гори) і як вони називаються;
- які тварини та птахи мешкають у цій природній зоні;
- які головні пам’ятки культури розміщені в місті (селі).
Уявлення про час
Батькам слід переконатися, що дитина знає:
- що таке годинники та як ними користуватися;
- скільки годин у добі;
- як називаються пори року і місяці, який місяць до якої пори року належить;
- за якими ознаками визначають настання пори року (зміни в природі, поведінка тварин і птахів, зміни температури повітря).
Опубліковано у Поради практичного психолога | 
Tеги: Корисні поради, Перше вересня | 
Немає коментарів »
Як подолати сором’язливість чи розв’язність дитини
- Не намагайтеся швидко подолати дитячу сором’язливість чи розв’язність. Для цього потрібен деякий час. Тож разом з дитиною просувайтеся до поставленої мети маленькими кроками, зокрема хваліть її навіть за найменший прогрес. Наприклад, привітання з іншою людиною для сором’язливої дитини або спокійне прохання приєднатися до гри друзів, для розв’язної — вже може стати великим досягненням.
Рекомендації для батьків щодо взаємодії з дитиною із синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю
- Дотримуйтеся позитивної моделі спілкування з гіперактивною дитиною. Хваліть її щоразу, коли вона того заслуговує, акцентуйте увагу на її успіхах, досягненнях, добрих справах тощо. Адже це допомагає утвердити впевненість дитини у власних силах.
